КУЛЬТУРА ДОБРОСУСІДСТВА

Науково-практична конференція: "Культура добросусідства. на шляху до Нової Української школи"

11 квітня 2018 року при КВНЗ ХАНО пройшла науково-практична конференція «Культура добросусідства» на шляху до Нової української школи на якій вчителі Харківщини, які працюють за програмою курсу поділилися досвідом своєї роботи щодо впровадження курсу в загальноосвітніх школах. На конференції мною було презентовано доповідь «Впровадження елементів курсу «Культура добросусідства» в роботу класного керівника»

Світлини з конференції: Разом з автором курсу Культура добросусідства М.А. Араджоні та С. Байдиком.

Презентація доповіді "Впровадження елементів курсу Культура добросусідства в роботу класного керівника" перед учасниками конференції.

м.Харків 2016р. Знайомство з курсом "Культура добросусідства". Перші тренінгові заняття.

м. Ірпінь 2016 р. Семінар-тренінг для педагогів навчальних закладів України «Через школу до громади: навчання культурі миру і толерантності для раннього попередження конфліктів» з методики роботи із батьківською спільнотою і розвитку соціальної згуртованості, який проводиться Інформаційно-дослідним центром «Інтеграція та розвиток» за підтримки Всеукраїнського проекту «Розвиток соціальної згуртованості суб’єктів освітнього процесу» Міністерства освіти і науки України та програми «МАТРА» Посольства Королівства Нідерландів в Україні

м.Ірпінь 2017р. Проведення майстер-класу: "Робота з батьківською спільнотою. Взаємодія батьків-вчителів-учнів"

М. Араджоні, А. Гусєв, Г. Коломієць «Батьківські збори по-новому» Методичні матеріали та практичний досвід. К: ТОВ Прометей 2017.

Збірка присвячена питання громадянської освіти дорослих. У збірці містяться методичні рекомендації з використання активних, інтерактивних, групових форм роботи під час батьківських зборів та педагогічних нарад, щоб зробити їх більш актуальними, змістовними, практичними, ефективними і цікавими для дорослих. Також у ній подано практичний досвід роботи з батьківською спільнотою учителів – випускників проекту. Збірка може бути корисною для андрагонів, педагогів, соціальних працівників, шкільних психологів, тренерів, громадянських активістів, які працюють з дорослими у формальній і неформальній освіті.

Реалізація курсу "Культура добросусідства" в освітній діяльності Первомайської ЗОШ І-ІІІ ст.№7 Харківської області

Україна – унікальна країна, яка межує з Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною та Угорщиною, Румунією та Молдовою. Країна, що об’єднала понад 130 національностей і народностей. Харків є одним із найбільших міст України і восьмим за чисельністю населення в Європі, де українці становлять більшість.

Харківщина - це зелений комфортний мегаполіс для всіх меншин – росіян, євреїв, білорусів, поляків, вірмен, азербайджанців, татар, грузин, молдаван, циган та ін. За останніх десять років населення області зростає. До Харкова спрямовано потік трудових мігрантів, вимушених переселенців. У зв’язку з цим особливого значення набуває проблема всебічної етнічної просвіти і прищеплення навиків толерантної взаємодії через мережу закладів освіти усіх рівнів, оскільки цей шлях є найбільш ефективним засобом попередження нетерпимості як етнічної, так і релігійної.

Єдиними, загально значимими цінностями для всіх народів, систем та культур є цінність людського життя, здоров’я, праця; добро, справедливість, краса, істина, свобода; цінність природи як основи життєдіяльності людини, запобігання екологічній кризі, збереження навколишнього середовища.

Сприйняття миру як єдиної системи багатогранних форм існування обумовлюють необхідність виховання у дітей таких людських якостей, як повага до інших культур, релігій, поглядів. Зростає пріоритет загальнолюдських цінностей. Засвоєння світової культури крізь призму національної допоможе сформувати світогляд майбутнього громадянина України, здатного діяти не тільки у своїй національній державі, але й у світі. Викладання курсу «Культура добросусідства» в нашій школі сприяє вихованню молодого покоління в дусі взаємоповаги, відвертості й толерантності.

Одним з першочергових завдань сучасної виховної політики є формування у дітей толерантної поведінки, зокрема етнічної й конфесійної толерантності. Відображаючи національну й релігійну своєрідність культур, педагоги повинні приділяти особливу увагу формуванню не тільки національної самосвідомості й базису особистісної культури, що означає, що дитина залучається до загальних людських цінностей, але й навиків поважного й толерантного ставлення до інших культур і релігій.

Толерантність, так само як і інші якості особистості, не закладена від природи, а формується поступово в ході соціалізації. Вона з’являється у дитини як під впливом загально соціальних умов, так і в результаті цілеспрямованої діяльності певних соціальних інститутів – родини, освітніх установ, установ додаткової освіти й засобів масової інформації. Оскільки в середній школі у дитини з’являються перші ознаки етнічної ідентичності, саме в цьому віці доцільно починати роботу з формування етнічної й конфесійної толерантності.

Мета програмно-методичного комплексу «Культура добросусідства»–виховання у дитини пошани до батьків, їх культурної самобутності; до мови й національних цінностей країни мешкання і країни походження; до культур, відмінних від її власної; підготовка дитини до свідомого життя в демократичному суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, толерантності, дружби між усіма народами, етнічними, національними й релігійними групами.

Досягнення мети потребує вирішення таких завдань:

1. виховання основ духовної культури, формування морально-етичного ставлення:

- до сім'ї, рідного будинку, міста (села чи селища), Батьківщини;

- до природи рідного краю;

- до мови, історії й культурної спадщини свого народу й людей, серед яких мешкає дитина;

2. спонукання дитини до прояву співчуття, дбайливого ставлення, уважності до рідних і близьких людей, до друзів і однолітків, зокрема представників різних національностей і релігій, до тих, хто піклується про неї в дитячому садку, вдома, хто сам потребує її уваги;

3. виховання шановливого ставлення до людей і результатів їх праці, рідної землі, державної символіки й етнічних символів, традицій, до державних і релігійних свят;

4. виховання шанобливого ставлення не тільки до своєї етнічної групи, але й пошани, симпатії, добрих почуттів до людей інших національностей, почуття власної гідності й толерантності;

5. ознайомлення з особливостями мови, побуту і традиціями людей, що мешкають на Харківщині, зокрема із сімейними й релігійними звичаями, народним етикетом, традиціями гостинності;

6. навчання етики міжнаціонального спілкування й «культури миру»;

7. формування активної громадянської позиції, почуття патріотизму, національної гордості, позитивного ставлення до різноманітності культур;

8. створення умов для краєзнавчої й народознавчої роботи в дошкільних закладах.